Витивкати, -каю, -єш, гл. Вылокать. Йому скільки не сип борщу, все витивкає.
Гордовли́вий, -а, -е. Гордый, горделивый. Він у нас не гордовливий.
Гу́льбище, -ща, с. Мѣсто гуляній, увеселительныхъ собраній, гульбище. Було гульбище на високій могилі.... Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. У нас над річкою в ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли.
Жи́чка II, -ки, ж. Ум. отъ жиця.
Зціплювати, -плюю, -єш, сов. в. зціпити, -плю, -пиш, гл. — зуби, руку. Стискивать, стиснуть, сжимать, сжать.
Мурка́ч, -ча́, м. Баранъ.
Пересиджувати, -джую, -єш, сов. в. пересидіти, -джу, -диш, гл. 1) Сидѣть, просидѣть. Чималу ж я годину пересиділа, поки вийшла пані. 2) Пережидать, переждать сидя. Нікуди й не кажи, щоб забігти та пересидіти; бо до села було далеченько, а дощ так і поливає. Баба в теплі пересиділа до рана. Сховай мене, мій таточку, у поморю, може я сі гостоньки перестою; сховай мене, мій таточку, хоч у хижу, та може я сі гостоньки пересижу. 3) Только сов. в. Просидѣть слишкомъ долго. Хліб пересидів у печі. 4) — но́гу. Отсидѣть, пересидѣть, придавить, сидя, ногу.
Попихати, -ха́ю, -єш, гл.
1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати.
2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать.
Просити, -шу́, -сиш, гл. 1) Просить. А я завше Бога прошу з вечора до ранку, да щоб ти мав щастя й долю, мій милий коханку. Прошу я її милою прозьбою. 2) Приглашать. Хазяйка тим часом вечеряти просить. 3) смерти на себе просити. Накликать на себя смерть. Сам на себе смерти просив.
Росталь, -лі, ж. Оттепель.
