пороспрягати

Пороспрягати, -га́ю, -єш, гл. Распречь (во множествѣ). Батько воли пороспрягав. Г. Барв. 381.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 352.

Випадкові слова

Корівка, -ки, ж. Ум. отъ корова. 1) Коровка. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.

повністю...

Бочанин, -на, м. (мн. бочане). Житель противоположнаго берега рѣки.

повністю...

Довгоно́гий, -а, -е. Длинноногій. Довгоногий як чапля. Ном. № 8622.

повністю...