Годний, -а, -е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Товаришу наш годний та славний. 2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. 3) Согласный. Я за тобов іти годна.
Ґо́нтя, го́нтя, -тя, с. = Ґонт. Голова скіпками вшита, борода гонтям побита.
Корчма, -ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Ум. корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти.
Ли́шок, -шку, м. = лишка 2.
Небожечка, -ки, ж. Ум. отъ небожка.
Приписати, -ся. Cм. приписувати, -ся.
Хихи меж., выражающее смѣхъ, хихи! Я з хлопцями хихи, хихи! Ой ти старий: кахи, кахи! я молода хихи, хихи!
Хлюснути, -ну, -неш, гл. Плеснуть. Лісом іде — не трісне, водою йде — не хлюсне.
Холодкуватий, -а, -е. Тѣнистый. Холоднуваті сади.
Штандара 2, -ри, ж.
1) = штандарина. Ось попробуй який він (ціпок) важкий! — Ого-го! мов наш рубель або штандара добра.
2) мн. Мѣсто подь печью, гдѣ складываются дрова и помѣщаются цыплята, зимой. Побачила баба, що вже до неї йдуть татари, розсипала пір'я по хаті, а сама з Юрком сховалась під штандари.
3) мн. Лари на базарахъ. Крамує то сим, то тим на штандарах.
4) Въ воловомъ возу (при возкѣ сноповъ для расширенія воза): надставка надъ полудрабками въ видѣ длиннаго шеста, лежащаго параллельно каждому полудрабку на двухъ (съ каждой стороны) подставкахъ (крижовницях).
