А, сз. 1) А, же, но, на отивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Бог те знає, а не ми грішні. 2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. 3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? А був же ти в його вчора? — А був. 4) А-ні, А-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Нікому ж про це а-ні же́! 5) А-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м'яточка, а-ні руточка. 6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: А бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. ; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. 7) А-то. См. Ато́. 8) А-чхи! Cм. Ачхи.
Виглядання, -ня, с.
1) Выглядываніе, высматриваніе изъ чего.
2) Высматриваніе въ ожиданіи прибытія. Cм. виглядини.
Водорий, -рия, м. = водомий.
Грива́стий, -а, -е = Гриватий. Два бахмати, гривасті ступаки шли під ними.
Дворяни́н, -на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин.
Збиткува́тися, -куюся, -єшся (над ким), гл. = збиткувати (кого). Не збиткуйся, чужа мати, не збиткуйся надо мною. Най ся ляхи не збиткують, моє тіло не чвертують. Теперка, дякувати Богу, вже не збиткуються над нами, як за кріпацтва була.
Капсель, -сля, м.
1) Пистонъ (ружейный).
2) Пистонъ, мѣдная оправа для отверстій въ кожѣ или матеріи, черезъ которыя проводится шнурокъ (въ обуви, одеждѣ и пр.).
Натоптати Cм. натоптувати.
Пробовтатися, -таюся, -єшся, гл. Проболтаться (въ водѣ, жидкости) извѣстное время. Та оце ж усе з тими сорочками бовталась на річці, — аж до обід пробовталась.
Прочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. прочути, -чую, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. Прочули про його недолю приятелі його. Він про тебе вже прочув, що ти вернувся. 2) Чувствовать, почувствовать, предчувствовать. Прочуває непевну правду доразу. Затріпоталось серденько, лихо прочувало. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо.
