Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

панахидник

Панахидник, -ка, м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 92.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАНАХИДНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАНАХИДНИК"
Балакайло, -ла, м. Болтунъ, говорунъ, пустомеля. Желех.
Грома́к, -ка́, м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = Грімак. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.
Життєпи́сний, -а, -е. Біографическій. Желех.
Каптанчик, -ка, м. Ум. отъ каптан.
Молодни́ча Cм. молоднеча.
Мча́тися, мчу́ся, мчи́шся Мчаться. Коли чує Наталка — за нею женуться. Озирнулась — се Данило мчиться. МВ. І. 157. К Еолу мчалась як оса. Котл. Ен. І. 4.
Побабистий, -а, -е. Покрытый морщинами.
Понахоплювати, -люємо, -єте, гл. Накинуть (на себя одежду — о многихъ).
Роспозичати, -ча́ю, -єш, гл. = роспозичити. Роспозичав гроші то тому, то иншому. МВ. І. 150.
Хоті Въ выраж.: що хо́ті — что хочешь. Язик у роті, мели що хоті. Ном. № 12988.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПАНАХИДНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.