Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Розумна голова: на белебні затишку хоче. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ.
Грі́зно нар. Грозно. Став на ляхів грізно гукати.
Дзіґера́й, -ра́ю, м. = Нежить.
Ліще́бник, -ка, м. Орѣшникъ.
Обцінка, -ки, ж. Оцѣнка. Тому млинові ми обцінки ніякої не робили, а так прямо написав писарь, що він стоїть буть би то сімсот рублів.
Осідлий, -а, -е. Поселившійся, осѣдлый. Жидови чоловік сот з дві, осідлих і приблудних.
Поблукати, -ка́ю, -єш, гл. Поблуждать, побродить, поскитаться. Поблукавши мій Петрусь, до мене вп'ять вернувсь.
Рівноправний, -а, -е. Равноправный.
Суропиця, -ці, суро́пка, -ки, ж. = суржик 1.
Трепетати, -чу́, -чеш, гл.
1) Дрожать, содрагаться, трепетать. І вся вселенна трепетала. Легко трепече його серце.
2) Бояться, трепетать.
