Байдачок, -чка, м. Ум. отъ байдак.                        
                        
                                                
                          Безсудний, -а, -е. 	Беззаконный.  Поганого, безсудного, безбожного Ірода.                         
                        
                                                
                          Бліхування, -ня, с. Бѣленіе (полотна и пр.).                         
                        
                                                
                          Глажанка, -ки, ж. Просо въ толчеѣ почти истолченное для пшена.                         
                        
                                                
                          
	Добива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доби́ти, -б'ю́, -б'є́ш, гл. 1) Добивать, добить. Не добити нам сього вола й обухом.  2) Домолачивать, домолотить хлѣбъ. 3) — ві́ку. Доживать, дожить. Так то я й добиваю свого молодого підкошеного віку. 
                        
                        
                                                
                          
	Накарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Нарѣзать, насѣчь, сдѣлать насѣчки на чемъ. Накарбував мов пугою по воді.  2) — на ко́му. Записать нарѣзками на комъ-либо долгъ. На тобі... більш накарбовано, ніж у тебе волосся на голові. 
                        
                        
                                                
                          Перекидько, -ка, м. = перекинчик.                        
                        
                                                
                          
	Побусурманитися и побусурменитися, -нюся, -нишся, гл. Обасурманиться.  Був тридцять літ у неволі, двадцять чотирі як став на волі, потурчився, побусурманився.  Вже я потурчилась, побусурменилась.  Хмельниченько побусурманившись, збив пушкою з гори Валка верх з батьківської церкви. 
                        
                        
                                                
                          Рінистий, -а, -е. 	= рінявий.                         
                        
                                                
                          Уметати, -таю, -єш, гл. Вбросить. На Свиридона лякають у садку дерево сокирою і приказують: «як не родитимеш, то зрубаю і в піч уметаю».                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          