Визолитися, -люся, -лишся, гл. Выбучиться. Нате й мої штани, — нехай визоляться.
Викрик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик.
Вологнути, -ну, -неш, гл. Влажнѣть.
Дзьоблинка, -ки, ж. Сумка (четырехугольная шерстяная) у гуцуловъ, родъ котомки, надѣваемой черезъ плечо.
Дзявкоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Дзявкати. Сучечка біга коло хати та й дзявкотить.
Звели́чити 2 Cм. звеличувати.
Кирпичина, -ни, ж. Плитка кирпичу. Ум. кирпичи́нка.
Покаяння, -ня, с. Покаяніе. Єдного скарання десятьом покаяння.
Помолити, -лю, -лиш, гл. Заставить (ребенка) молиться Богу, говоря ему молитву, которую ребенокъ повторяетъ. Ти, старий, хоч би дитину Богу помолив. А я скажу татові, що ти мене Богу не помолив.
Стискати, -ка́ю, -єш, сов. в. стиснути, -ну, -неш, гл.
1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть. Мстислав не одного стиснув. Нова сукня стиснула їй повне роскішне тіло. Хто тисне, тому груди стисне. за серце стиснуло. Сжалось сердце. жаль душу стискає. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає.
2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую.
3) — плечима. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима.
