Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Домири́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Помириться.
Наперебеса́ нар. — нести́. Нести что-либо какъ бесаги, т. е. перекинувъ черезъ руку, черезъ плечо.
Натрунник, -ка, м. = натрумник.
Обполювати, -люю, -єш, сов. в. обполо́ти, -лю́, -леш, гл. Опалывать, ополоть, срѣзать или повырывать сорныя травы около деревьевъ, овощей. Дідова дочка закотила рукава, обполола, обханючила і пісочком обсипала (яблуньку).
Перепалити, -ся. Cм. перепалювати, -ся.
Соловейко, -ка, м. = соловей. Соловейко в темнім гаї сонце зострічає.
Укрівля, -лі, ж.
1) Покрывало, покрышка.
2) Покрываніе (крыши).
Утикатися, -каюся, -єшся, сов. в. уткатися, утчуся, -чешся, гл. Уменьшаться, уменьшиться при тканьѣ. уткалося полотна 5 арш. Послѣ тканья полотно на 5 арш. стадо короче, чѣмъ была основа.
Шльонзк, -ку, м. Силезія.
