Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

палюх

Палюх, -ха, м. 1) Палецъ. Ном. № 9266. 2) Большой палецъ. Вх. Пч. І. 14. 3) Столбъ. Cм. струнка. Шух. І. 192, 194. 4) Клочекъ пакли, оческа, который сжигаютъ при гаданьѣ наканунѣ дня св. Андрея (29 ноября). Вх. Зн. 46.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАЛЮХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАЛЮХ"
Арти́ш, -ша, м. Раст.: козачій можевельникъ; артышъ, арца; juniperus sabina.
Відправа, -ви, ж. 1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Рудч. Ск. II. 47. Попи добилися копійки і за одправи принялись. Мкр. Г. 70. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Рудч. Ск. II. 31. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу. МВ. І. 16. 2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня». Гол. І. 104.
Дешевина́, -ни, ж. = Дешевня.
Дити́нячий, -а, -е. = Дитячий.
Малові́рний, -а, -е. Маловѣрный. Бог зодягатиме вас, маловірні. Єв. Мт. VI. 30.
Огидник, -ка, м. Противный, отвратительный человѣкъ. Вх. Зн. 43.
Повшонок, -нка, м. Маленькій мальчикъ. Черк. у.
Полопати, -паю, -єш, гл. Пожрать, съѣсть. І куди вони все полопали? Богодух. у.
Тюряжник, -ка, м. Арестантъ, острожникъ. Рк. Левиц.
Фірчак, -ка, м. = цвіркун. Вх. Лем. 477.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПАЛЮХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.