Вестися, ведуся, -дешся, гл.
1) Быть ведомымь, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться!
2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться.
3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставну не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася.
4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Уже ним ся сього року любитки не веде.
Запаску́джувати, -джую, -єш, сов. в. запаску́дити, -джу, -диш, гл. Загадить. Як чор-зна-що — не чепать, щоб і посуди не запаскудить.
Здима́ти II, -ма́ю, -єш, гл. = здувати.
Корона, -ни, ж. Корона. Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. Ум. коронка, коро́нонька, короночка. А за нею Мати Божа, зложила корононьку на її головоньку.
Куревійниця, -ці, ж. = куревиця.
Лускорі́х, -ха, м. 1) пт. кедровка пестрая, орѣховка, Corvus caryocatactes. 2) = лускач.
Невгодний, -а, -е. Неугодный. Сердита хазяйка — тікаю, невгодна — кидаю.
Продажний, -а, -е. Назначенный къ продажѣ. Продажне — заважне.
Розлежатися, -жуся, -жишся, гл. Разлежаться, долго лежать. Так розлежався, що ніяк не виманиш його із хати.
Тамусь нар. = там.
