Адту́й, нар. = Зві́дти. Адтуй гора, адтуй друга, антам долиночка, — межи тима двома гори моя любаночка.
Віну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. Вітрець не віне́.
Довбе́нька, -ки, ж. Ум. отъ довбня = Довбешка. Довбенькою выбойщикъ прибиваетъ намазанную краской форму къ полотну.
Забру́катися, -каюся, -єшся, гл. Запачкаться въ грязь. Забрукається свита як довга.
Лихта́рний, -а, -е. Фонарный. Обводе мури лихтарним світлом.
Нашити Cм. нашивати.
Перекладання, -ня, с.
1) Перекладываніе.
2) Перегрузка.
3) Переводъ (литературнаго произведенія).
Пустеля, -лі, ж. Пустыня.
Стягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. стягтися, -гнуся, -нешся, гл.
1) Стягиваться, стянуться.
2) Худѣть, похудать. Обоє старі із журби так уже стяглися, що аж злягли.
3) Собираться, собраться со средствами, съ деньгами. Стяглись на ту скотинку у велику силу.
4) Стаскиваться, стащиться (съ мѣста). Стягтись, та поволоктись: казав чоловік, маку дам.
5) Ссориться, поссориться. З салдатом — не з своїм братом, не стягайся.
6) Казаться, показаться долгимъ, продолжительнымъ. Перше їхати не стяглеся, а тепер ось як протягнеться.
Увертати, -та́ю, -єш, сов. в. увернути, -рну, -неш и увертіти, -рчу, -тиш, гл.
1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув.
2) Ввинчивать, ввинтить.
3) сов. в. только въ одной формѣ: ввернути. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає.
4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати.
5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу розмову, уверне словце й од себе.
