Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Високо нар. Высоко. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ум. височенько.
Зорниця, -ці, ж. = зірниця. Тоді козак од дівки йде, як зійде зорниця.
Картопля, -лі, ж. Картофель. А чиєю кров'ю тая земля напоєна, що картоплю родить? Тут же був хрін, ріпа, картопля, що вже швидко хліб святий з світа божого зжене. Ум. картопелька. А на Січі мудрий німець картопельку садить. Cм. барабо́ля, бульба, буришка, мандибурка.
Ми́мрати, -раю, -єш, гл. Медленно дѣлать.
Нендзорі, -рів, м. Осенніе ягнята.
Пасиння, -ня, с. соб. Побѣги боковые травянистыхъ растеній.
Створити, -рю́, -риш, гл. Сотворить, создать. Біг мня створив дівчиною. Ла що-сь мя, Боже, створив на злую годину.
Сторіки, -рік, ж. Сотни рѣкъ. І потече сторіками кров у сине море.
Ченшовий, -а́, -е́ и пр. Cм. чиншовий и пр.
