Гре́бінь, -ня, м. 1) Прядильный гребень. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. 2) Гребенка, гребешокъ. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало. 3) Доска съ зубьями, составляющая часть каблука. Cм. Каблук 2. 4) Подобная гребню часть решітки. Cм. Решітка 5. У = решітка 5. 5) Гребень, верхняя грань вещи, стоячая полоса, напр.: гребень на крышѣ. Клуню покриєш стару, та на коморі гребінь виложиш. Гребень горы или подобнаго ей возвышенія. З того боку — провалля і з сього боку провалля, а по середині гребінь. Гребень волны. Од берега до берега на Дніпрі появився білий гребінь, неначе біла грива величезного коня. 5) Украшеніе на нижней части мѣдной курительной трубки. 6) Гребешокъ на головѣ птицъ. Ум. Гребіне́ць, гребінчик. Ув. Гребіни́ще. Бери, милий, днище й гребінище. 7) Родъ орнамента на писанкѣ.
Гуня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = Гугнявіти.
Жалі́ння Ii, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає.
Задзижча́ти и задзичати, -чу́, -чи́ш, гл. = заджижчати. Коли не коли задзижчить... роботяща бджола. А мухи разом задзижчали: «Ось годі, не кажіть!»
Зможність, -ности, ж. = можність.
Ниций, -а, -е. Подлый, низкій, пошлый. Як ница собака, знишку рве. Дітки мої! — каже тоненьким ницим голоском. Чортяці ницу душу продаєш.
Паламарівна, -ни, ж. Дочь пономаря.
Прикукобити, -блю, -биш, гл. Прибрать, устроить. Своя домівка є й садок: як стара прикукобе її, то аж весело.
Рішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. ріши́тися, -шу́ся, -шишся, гл. 1) Лишаться, лишиться. Шляхтич за гонор вуха рішивсь. За більшим поженись, то й того рішись. Оксано! жалко мені тебе рішатись. ума рішитися. Сойти съ ума. душі рішитися. Потерять жизнь 2) Уславливаться, условиться, уговориться. З попом же ти уже рішився? Багацько він з тебе злупив? (за вінчання).
Хлюпостіти, -щу, -стиш, гл. = хлюпотіти. Щось хлюпостить постолами, чвяка щось по грязі.
