Бакуняка, -ки, м. Ув. отъ бакун.
Борше нар. = боржій. Хто борше насипле, той борше змеле.
Витуряти, -ря́ю, -єш, сов. в. витурити, -рю, -риш, гл. Прогонять, прогнать, вытѣснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з домі).
Зару́бина, -ни, ж. = зарубка. Ум. зару́бинка. У зарубинки грязі поналазило, так ніяк не витирається.
Їй-бо, їй-Богу. = Єй-Богу.
Копит, -та, м.
1) = копито. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового.
2) мн. Копити. Раст. = копитень. Ум. копито́к, копи́тонько. Пінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії.
Намолоти́ти Cм. намолочувати.
Повикореняти, -ня́ю, -єш, гл. Искоренить (многое). Я таки завзявся дерезу з города повикореняти.
Пригород, -да, м. Пригородъ. Усі городи й пригороди пороздавав їм (панам) король то на староства, то на волости.
Притьмом нар. 1) Безотлагательно, какъ можно скорѣе. Притьмом треба грошей. Щоб притьмом було зроблено. Злякалась миша та притьмом поміж травою, лопушком з переполоху почухрала. 2) Очень, сильно, настойчиво. А їсти притьмом хочеться. Ледві ноги волочить, піт із неї так і тече, притьмом просить музику: «Та годі бо, дядьку!» Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном напався на тебе і знай верзе притьмом, що... 3) Совершенно, окончательно, рѣшительно, какъ разъ, непремѣнно. Хоч притьмом винен, — каже: ні! Притьмом лежить, каже — стоїть. Притьмом прибрав у свої руки. Притьмом у сій порі прийшов, ні, каже, опізнився. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, все випада таки Рябка притьмом побить. Коли люде косять, заробляють, — йому притьмом у шинок треба йти. 4) Окончательно, рѣшительно; навѣрное. Нехай скаже притьмом. А тут я притьмом знаю, шо не він тут був.
