Відвалювати, -люю, -єш, сов. в. відвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. 2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Відвалив скибу хліба.
Когутій, -я, -є. = когутячий.
Поколоситися, -шуся, -сишся, гл. Поколоситься. Така хороша пшениця поросла, вже й поколосилась.
Попірчити, -чу, -чиш, гл. Побить, трепку дать. Трохи мене півень не попірчив, уже був хвіст ростопірчив.
Порозцвітатися, -таємося, -єтеся, гл. = порозцвітати.
Свистовач, -ча, м. = свистун 3.
Старовина, -ни, ж.
1) Старина. Бере живий жаль, як згадаєш старовину.
2) старовина. Старая матерія, старый матеріалъ, употребленный для новой одежды. Та хиба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків.
3) Шерсть старыхъ овецъ. Cм. стариця 3.
Твань, -ні, ж. Вязкая, густая грязь въ рѣкѣ, болотѣ.
Терночок, -чка, м. Ум. отъ терен.
Хвастун, -на, м. Хвастунъ, хвастливый человѣкъ. Хвастун іде — земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається.
