Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Да́ти, -ся. Cм. Давати, -ся.
Дев'я́тник, -ка, м. Девятый четвергъ послѣ Свѣтлаго Праздника.
Інститутський, -а, -е. Институтскій. Вони в'їхали на інститутське подвір'я.
Ли́марщина, -ни, ж. Сыромятная кожа.
Ми́сник, -ка, м. Полки для посуды, посудный шкафъ, буфетъ. Після вечері вона кинулась до посуди, перемила й перетерла і розставила на миснику.
Навдивови́жу нар. На удивленіе. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають.
Скудний, -а, -е. Скудный.
Товк I, -ку, м. Толкъ. У нашому пов — ку чортимає шовку.
Хропти, -пу, -неш, гл. Храпѣть. Хропе на всі заставки. Хріп на всю хату. Кінь так харапудиться: хропе та сопе, та ніздрями паше.
