Відставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відставити, -влю, -виш, гл. 1) Отставлять, отставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю. 2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст.
Крикуль, -ля, м. Въ загадкѣ: пѣтухъ. Бігла моргуля (миша), питала крикуля: чи є вдома хапуля? (кіт).
Ладан, -ну, м. Ладонъ. Чорт ладану боїться. на ладан дихати. Быть близкимъ къ смерти. Ум. ладанець. Купила свічечку, ладанцю, пришила додому та й накадила у хаті.
Невгавний, -а, -е. = невгавучий. Вдова з своєї світлички довго чула веселий невгавний сміх убогих людей.
Плоскінний, -а, -е. Сдѣланный изъ плосконі. Дасте на мене шитую сорочку. — Де ж тобі, мила, шитої узяти? Будеш, тя мила, в плоскінній лежати.
Путлище, -ща, с. Три нитки у бумажнаго змѣя, связанныя однимъ концемъ.
Рибоїд, -да, м. Черный аистъ, Ciconia nigra.
Розвинутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = розвитися. Головка хитнулась, коса розвинулась. Ой гаю мій, гаю, як ся мені не розвинеш, то тя порубаю.
Славута, -ти, м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти.
Судоситися, -шуся, -сишся, гл. Встрѣтиться. Шла овечка дорогою і судосилась з вовком. Їхала, їхали, ні з ким не судосились, оно бачили.... овечок дід пас.
