Воздобний, -а, -е. Хорошій, хорошихъ качествъ. (Станьмо) свої коні козацькії напасемо й напоїмо: тут трави зелені, води холодні, очерети воздобні. Которий то, панове молодці, козак дородний, ще й кінь під ним воздобний. У Кулиша употреблено въ смыслѣ: способный, талантливый. Шукати серед мужиків людей дотепних, здатніх, воздібних, і таких людей підіймати наукою.
Гнітисрака, -ки, об. Упорный, несговорчивый человѣкъ. Торгувалась, торгувалась — так і копійки не спуска; та я його вже давно, знаю він такий (вона така) гнітисрака.
Матірча́тий, -а, -е. = матірний.
Ме́ння́, -ня, с. Имя. на мення. По имени. На мення не знаю, як його звуть. Конотоп. у. Ум. меннячко. Та два сини зродила, сама меннячко дала.
Нужний, -а, -е. 1) Изможденный, истомленный.
2) = нуждений і. Горе мені нужному, що я винен кожному.
Перелік, -ку, м. 1) Перечень. 2) Отчетъ. Чоловік хотів узяти перелік од слуг своїх.
Скрибачка, -ки, ж. Скребница. Скребли залізними, скрибачками.
Т пред. = д, къ. Надійшов же т ній завидь-завидко. Надійшов же. т ній батенько її.
Трухання, -ня, с. Ѣзда рысцой.
Червеніти, -ні́ю, -єш, гл. Краснѣть.
