Вислебезувати, -зую, -єш, гл. 1) Прочесть по складамъ, съ трудомъ. 2) Разсказать, высказать все, ничего не опуская. Вислебезував їм усе, як од мене таїлись.
Воріх, -ха, м. = оріх.
Заскварча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = зашкварчати.
Звели́чувати, -чую, -єш, сов. в. звели́чити, -чу, -чиш, гл. Дѣлать, сдѣлать великимъ, возвышать, возвысить. Здобудеш, хлоню, слави, зміркувавши, чия тебе звеличує держава.
Позростатися, -таємося, -єтеся, гл. Срастись (во множествѣ). Кущі глоду, терну і шипшини позростались ніби. 111.
Порушник II, -ка, м. Раст.: а) Centaurea Marschaliana Spr. б) Chimaphilla umbellata Nut.
Пробишака, -ки, м. Буянъ, сорванецъ. Та коли б же люде путні, а то пробишаки, як і сам.
Сестрівниця, -ці, ж. = сестріниця.
Сум, -му, м.
1) Печаль, грусть. Такий уже мене сум візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені да свекорка батеньком назвати.
2) = сом (рыба).
Тріскати, -каю, -єш, сов. в. тріснути, -ну, -неш, гл.
1) Издавать трескъ, трещать, треснуть.
2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается кожа. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Від жару й камінь трісне. Щось трісло.
