Вибльовувати, -вую, -єш, сов. в. ви́блювати, -люю, -єш, гл. Рвать, вырвать (о рвотѣ).
Вустенок, -нка, м. Въ рыболовной вершѣ меньшій конусъ, входящій въ большій. Cм. устенок.
Кирполої, -їв, м. мн. Деревянныя вилы съ тремя зубьями.
Кухарівна, -ни, ж. Дочь повара.
Ле́тарг, -гу, м. Летаргическій сонъ. Із сього летаргу пробудила нас рідна мова.
Ма́тірний, -а, -е. Сдѣланный изъ матірки. Cм. матірка 2. Матірне прядіво. Матірне полотно.
Погуляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Погулять. Вибігла за город погуляти. Кличе мати вечеряти, галушки простигли. «Стривай, мати, погуляю, женишки настигли». 2) Побыть, пробыть. Погуляла дівчиною років зо три. 3) Побыть въ гостяхъ, побыть у кого либо. Пустіть мене, серце, до батька до вашого, піду, погуляю, а то будуть гніваться: як же так можна не пійти?»... Пішла; гуляла там, гуляла, і їла, і пила. Отсюда: погуляй, погуляйте употребляется въ смыслѣ подожди, подождите. Погуляйте трохи, — батько зараз прийде. 4) Побыть, пробыть безъ дѣла, незанятымъ. Погуляв днів зо три — нудно без роботи. Годів зо два погуляла та нива неорана. 5) Поиграть. Погуляли в карти. 6) Погулять, покутить.
Позатліватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Затлѣться (во множествѣ). Положила дров у піч, щоб на завтра висохли, а вони позатлівалися.
Свій, своя, своє́, мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. як не свій хо́дить. Самъ не свой. я прибіг не своїми. Я бѣжалъ безъ памяти.
Удовжки нар. = вдовж.
