познімати

Познімати, -ма́ю, -єш, гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Кв. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. Харьк. От ми й стали коло шляху і шапка познімали. ЗОЮР. І. 253.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 266.

Випадкові слова

Вимахувати, -хую, -єш, сов. в. вимахати, -хаю, -єш, гл. 1) Размахивать, размахнуться. Буком вимахує. Молодая Бондарівна ще жартів не знала, вимахала ділу руку, да по пиці втяла. Н. п. 2) Намахиваться, намахаться. Добре ж вони, добре вимахали крила. К. Досв. 107.

повністю...

Вершляг, -га, м. Молоть. (Коваль) і каже: Ну, я нагрію кліщі, а ти бери вершляг. Мнж. 124. Вершляг хоч шклянку розбиває, та штуку з криці вигинає. Греб. 322.

повністю...

Погойднути, -дну, -неш, гл. Покачнуть (растеніе или что-либо висящее). Вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає. Чуб. II. 65.

повністю...