Довіршо́вувати, -вую, -єш, сов. в. довіршува́ти, -шу́ю, -єш, гл. Дописывать, дописать стихи, дописать стихами.
Заплю́скати, -каю, -єш, гл. Заплескать (о водѣ).
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Осяйний, -а́, -е́ Сіяющій, блестящій. Стала одежа його осяйна. Куди сей дука осяйний прямує. Мрії далекі, осяйні мені веселкою замріють.
Пильнувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Заботиться, стараться, радѣть. Баба не пильнує паню очучати, тільки пильнувала пану отверати. Взявшись за діло, пильнуй, щоб нічого не минуть — щоб свого дойти. Все пильнував неборак домівки. Не той ще вік ваш, щоб Бога пильнувати: ще матимете час, — не зараз вам умірати. 2) Смотрѣть, наблюдать, стеречь; бодрствовать. Мусили її дуже пильнувать, бо уночі схопиться і сама не зна, куди біжить. Вона пильнує цілу ніч над ними. Най іде пильнувати пшениці. Я пильную порога, щоб утекти.
Потрощити, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Раздавить, разбить, изломать, раздробить. Потрощили їм ноги на гамуз.
2) Съѣсть (во множествѣ, — о не жидкой пищѣ).
Рабування, -ня, с. Грабежъ. Рабуванням чужих осель живилися.
Стриб 1, -бу, м. Скачекъ. Напірай на стриб та ще й на добрий.
Убрус, -са, м. = обрус. А в тій світлиці тисові столи, а по тих столах тонкі убруси.
Хлюст, -та, м.
1) Родъ карточной игры. В хлюста, в пари, в візка іграли. хлюстом называется въ этой игрѣ, если у кого либо изъ играющихъ окажется три карты одной масти или три козыря, или три хвальки, или три туза, или двѣ карты одной масти и хва́лька.
2) бра́ти хлюст. Въ карточной игрѣ въ хвиль имѣть у себя козырную даму, называемую также хвиль.
