А́дзимка, -ки, ж. Родъ хлѣба изъ неквашеннаго тѣста.
Банелюки, -люк, ж. мн. Употр. въ вираженіи: банелюки плести — молоть вздоръ, городить чепуху. Що ти мені банелюки плетеш?
Винен, винна, -не = і. винний. Винен був п'ятдесят рублів. Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Відничок, -чка, м. Ум. отъ відник.
Зга́рен, зга́рний, -а, -е. = зугарний. Він не згарен, він не здатен мене цілувати, тіки згарен, тіки здатен мене роззувати.
Зірк! меж. = зирк!
Крихта, -ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. . 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое къ людямъ (употребляется преимущественно въ формѣ уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Ум. крихітка, крихточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде.
Присочити, -чу́, -чи́ш, гл. Подкараулить. Я таки присочила, хто в нас капусту краде. Треба присочити качку, де вона несеться.
Стоячка, -ки, ж. Инструментъ (на трехъ ножкахъ), на которомъ подковываютъ сапоги.
Сухий, -а, -е. 1) Сухой. Кобила рушила сама на сухе. Сухий, як перець. Сухий дуб. 2) Сухой, бездождный. Сухий марець, мокрий май, — буде жито, коби гай. 3) О человѣкѣ: сухощавый, изсохшій. Ще й досі не вмерла, але вже така суха стала.... що й страшно на єї глянуть. 4) сухе по́ле. Не унавоженное поле. 5) сухо́го дуба везти. Говорить напраслину. . — четверг. Послѣдній четвергъ передъ Петровымъ постомъ. Ум. сухенький, сухесенький. Сухенький, маленький москалик.
