Бистриця, -ці, ж.
1) Быстрый и шумный потокъ.
2) Названіе многихъ рѣкъ.
3) Порода длинныхъ сливъ.
Деркоті́ти, -кочу́, -чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі.
Дьо́рка, -ки, ж. Въ выраженіи: дьо́рки да́ти = дьо́ру да́ти. Їх звелів ще кріпше держати, щоб не дали бува дьорки.
Лі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Лѣзть, ползти. Гадюка лізе; муха лізе. Щось лізе вверх по стовбуру. рачки лізти. Ползать на четверенькахъ. Було таке, що рачки ліз. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. 2) Влѣзать; вползать во что-либо. Показує дорогу, а сам в болото лізе. Лізь у воду! 3) Лѣзть, стараться проникнуть, надоѣдать. Живий до Бога лізе. І чого б я ліз туди, куди тобі не треба! Лізе сліпицею. — в вічі. Навязываться, надоѣдать, приставать. Як слюта у очі лізе. Отой мене пече, ріже, що не люблю, — в вічі лізе. 4) Вылѣзать (о глазахъ, волосахъ). Аж очі йому рогом лізуть. Коси лізуть. 5) Вмѣщаться. Рад би очима їсти, та в пельку не лізе.
Мерля́тина, -ни, ж. 1) Специфическій запахъ животнаго: собачій, козлиный. 2) Мездра, мездрина.
Нещасливість, -вости, ж. Неудача, горе. Нещасливость світа — збавилося літа.
Склеп, -пу, м.
1) Сводъ.
2) Склепы. Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати.
3) Подвалъ, подземелье; погребъ. Від смерти і в склепу не замуруєшся. Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають козаки сердеги. Чого вони ждуть?
4) Магазинъ, лавка. Ум. склепик.
Тезко, -ка, м. Тезка. Ой тезку мій, тезку, лізь ти на березку.
Турище, -ща, с. ув. отъ тур. Дикий турище трохи не підняв на свої криві роги.
Хукати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Хукає собі у руки. І в рученьки не хукав.
