Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прохиляти

Прохиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прохилити, -лю, -лиш, гл. Раздвигать, раздвинуть (густо растущія растенія), пролагая себѣ путь, наклоняя (растенія) въ противоположныя стороны. Ой в городі бузина, вітер не прохилить. Грин. III. 171.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 488.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОХИЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОХИЛЯТИ"
Бистриця, -ці, ж. 1) Быстрый и шумный потокъ. Желех. 2) Названіе многихъ рѣкъ. Желех. 3) Порода длинныхъ сливъ. Вх. Лем. 391.
Деркоті́ти, -кочу́, -чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі. Стор. МПр. 2.
Дьо́рка, -ки, ж. Въ выраженіи: дьо́рки да́ти = дьо́ру да́ти. Їх звелів ще кріпше держати, щоб не дали бува дьорки. Мир. ХРВ. 248.
Лі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Лѣзть, ползти. Гадюка лізе; муха лізе. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. рачки лізти. Ползать на четверенькахъ. Було таке, що рачки ліз. Котл. Ен. III. 20. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Ном. № 3338. 2) Влѣзать; вползать во что-либо. Показує дорогу, а сам в болото лізе. Ном. 182. Лізь у воду! Чуб. І. 142. 3) Лѣзть, стараться проникнуть, надоѣдать. Живий до Бога лізе. Ном. № 2110. І чого б я ліз туди, куди тобі не треба! Ном. № 2790. Лізе сліпицею. Ном. № 2759.в вічі. Навязываться, надоѣдать, приставать. Як слюта у очі лізе. Ном. № 2757. Отой мене пече, ріже, що не люблю, — в вічі лізе. Лис. 4) Вылѣзать (о глазахъ, волосахъ). Аж очі йому рогом лізуть. Коси лізуть. О. 1862. IX. 115. 5) Вмѣщаться. Рад би очима їсти, та в пельку не лізе. Ном. № 12035.
Мерля́тина, -ни, ж. 1) Специфическій запахъ животнаго: собачій, козлиный. Мнж. 185. 2) Мездра, мездрина. Мнж. 185.
Нещасливість, -вости, ж. Неудача, горе. Нещасливость світа — збавилося літа. Ном. № 10179.
Склеп, -пу, м. 1) Сводъ. 2) Склепы. Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати. Чуб. V. 428. 3) Подвалъ, подземелье; погребъ. Н. Вол. у. Від смерти і в склепу не замуруєшся. Чуб. І. 294. Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають козаки сердеги. Чого вони ждуть? Шевч. 58. 4) Магазинъ, лавка. Гал. Ум. склепик.
Тезко, -ка, м. Тезка. Ой тезку мій, тезку, лізь ти на березку. Грин. III. 660.
Турище, -ща, с. ув. отъ тур. Дикий турище трохи не підняв на свої криві роги. Морд. Пл. 97.
Хукати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОХИЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.