Балакати, -каю, -єш, гл.
1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ.
Доста́чування Cм. достачання.
Знатуритися, -рюся, -ришся, гл. Снаровиться. Знатуривсь кінь.
Косичити, -чу, -чиш, гл. Украшать цвѣтами или зеленью.
Недорозум, -му, м. Неразуміе, недомысліе. Я з долею та й з людьми боролась, та ніби й гірку долю поборола і людський недорозум. От що виходить із материного недорозуму, що не вчила мати ділечка робити.
Пеньок, -нька, м.
1) Ум. отъ пень.
2) Значительной величины деревянный обрубокъ въ видѣ цилиндра, вкопанпый въ землю, — вокругъ него загибаютъ колесный ободъ при выдѣлываніи колесъ.
Порозминати, -на́ю, -єш, гл. Размять (во множествѣ).
Починок, -нку, м. 1) Начало = почин. Віл щось почав був говорить, да судді річ його з починку перебили. 2) Нитки на веретенѣ, заполненномъ совершенно. Туілько дідова дочка одвернеться куди небудь, то бабина дочка вуізьме да й змотає починок із її веретена на своє: от у єї і буільший починок стане. 3) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Ум. почи́ночок. Я раненько устаю, по два починочки попрядаю.
Приросток, -тку, м. = приплід.
Путивка, -ки, ж. Сортъ яблокъ. Ум. пути́вочка. Парис, Приямове дитятко, путивочку Венері дав.
