Видовище, -ща, с. Зрѣлище.
Дур, -ру, м.
1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Панський дур.
2) Одуреніе. До дуру всі тоді пили. Дур напав від хмелю.
Нащурити, -рю, -риш, гл. Насторожить. Сидить зайчик за піччу і уха нащурив. Розморщив чоло, підніс брови і нащурив уха.
Поротися, -рюся, -решся, гл. Пороться, распарываться.
Послухатися, -хаюся, -єшся, гл. Послушаться. Послухайся мене хоч тепер.
Потурати, -ра́ю, -єш, гл.
1) Потворствовать, поблажать, мирволить. Ей, не потурай дитині змалечку, бо на старість з його не буде людей. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці.
2) Обращать вниманіе. У петрівку не можна всіх пісень співати, а ми не потураємо на те, співаємо всіх.
Пристая, -та́ї 1), м. = пристай.
2) м. = присташ.
3) ж. Вступленіе въ бракъ въ качествѣ присташа. Волію йти у жовніри, ніже на пристаю.
Пробовкнути, -ну, -неш, гл.
1) О колоколѣ: издать отрывистый звукъ. Дзвін пробовкнув.
2) Проговорить. Вона пробовкнула щось про пригоду, про втрату бідолашньої дитини. А ще ж козак Морозенко словами пробовкнув. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть.
Прогортати, -та́ю, -єш, сов. в. прогорну́ти, -ну́, -неш, гл. Раздвигать, раздвинуть, отворачивать; прогребать, прогресть, прочистить. Ой то перепілочка, ой мала невеличка, ой по полю літає, ой комиш прогортає. Вуса прогортає. Я сніжок прогорну. Я солому прогортаю, зерняти шукаю.
Розжовувати, -вую, -єш, сов. в. розжувати, -жую́, -єш, гл.
1) Разжевывать, разжевать. Розжуй та ще й у рот положи.
2) Обдумывать, обдумать, сообразить. Що маєш казати, то попереду розжуй.
