Горобе́ць, -бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Води — горобцеві по коліна. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький.
Дзиґлико́вий, -а, -е. Относящійся къ стулу, табурету.
Замика́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. замкну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Запираться, запереться. 2) Заключаться. Який Гнат тихий, а що у йому замикається. Чоловік, здається, нічого собі, але хто-й-зна, що в йому в середині замикається.
Заска́лля, -ля, с. При тесаніи дерева оставшіяся на немъ острыя щепки.
Ільняний, -а, -е. = лянний. Ільняни сорочка.
Кривуляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Искривлять, дѣлать кривыя, ломанныя линіи.
2) Хромать, ковылять. Безногий шов, кривуляв, на підсінню простий став.
Начернити, -ню́, -ни́ш, гл. Начернить. Чим ти брови начернила?
Побій, -бо́ю, м. 1) Бой, побоище. Ти, пане козаченьку, не продавай мене, не продавай мене, спогадай на себе, як ми з тобою да були в побою: в первому побою із татарами, в другому побою у Німещині, в третьому побою у Турещині. Як побили нас пополам з татарми, як прогнали нас до тихого Дунаю. 2) Побои. Я б не хотів і десяти карбованців за оцей побій. Се було скоро після того, як стався той побій з нею, як її побито. З) Крыша, кровля. Комори, стайні — усе під побоями. 4) стати побоєм. Осадить городъ? Сам звів корогву та й берегом пішов, став побоєм перед Хотином. ставати до побою, піти до побою. Идти въ бой. Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою. А як пішов до побою, все військо побідив. Ум. побоєць.
Призвичаяння, -ня, с. Привычка, навыкъ.
Шех, -ха, м. Сигнальный пистолетный выстрѣлъ. Чекайте, каже, мого шеха з пістоля.
