Бездоріжжя, бездорожжя, -жя, с. Отсутствіе дороги, бездорожье, распутица. (Бѣглецу въ степи) — одно безпиття, друге без'їжжя, третє — бездорожжя. Пішов та й устілки погубив у грязі — таке бездоріжжя.
Бідня, -няти, с. Бѣдняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду бідне за рученьку, біднє не веде сі. Іде біднє в полонинку. біднята. Бѣдные люди.
Відгомін, -мону, м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону.
Гоні́й, -нія́, м. Избранное, въ числѣ нѣсколькихъ, крестьянскимъ обществомъ лицо, на обязанности котораго лежитъ собирать въ волость крестьянъ для взноса податей.
Крамарство, -ва, с. Торговля. Одначе протисся (до багацтва) не крамарством, а більше промислами.
Мостове́, -вого, с. Сборъ за проѣздъ по мосту.
Нагарча́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Наворчаться (о собакѣ и сердитомъ человѣкѣ).
Опочинок, -нку, м. Отдыхъ. Проти Кефи города приставали, там собі великий та довгий опочинок мали.
Писнути, -ну, -неш, гл. Писнуть. Ні писне, ні висне. Писнула дитина.
Почухати, -хаю, -єш, гл. Почесать (зудящее мѣсто). Біда з ними, — каже, почухавши потилицю.
