Вирубати, -ба́ю, -єш, сов. в. вирубати, -баю, -єш, гл.
1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс.
2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь.
3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів.
4) ляхом вирубати. Говорить по-польски, (объ украинцѣ). Ой п'є Сава і гуляє, ляхом вирубає.
Дзвінкоголо́сий, -а, -е. Звучный.
Дівнян, -ну, м. Раст. Ononis hircina.
Добро́тно нар. Прочно, плотно, надежно.
Замоли́ти Cм. замолювати.
Зозуленько, -ка, м. Ум. кукушка-самецъ. Мій братіку, мій зозуленьку!
Кліпко, -ка, м. Мигающій глазами.
Поторкати, -ка́ю, -єш, гл. Касаться, трогать, толкать. Вітрець віє, повіває і ворітечка поторкає. Старого козака совстрічає, — гордим словом зневажав; молодого совстрічає, — опрощення не приймає, стременем у груди поторкає.
2) Потрогать, потолкать.
Сивий, -а, -е. 1) Сѣдой. Сивий дід.
2) Сѣрый. Раз приїде сивим конем, у другий — вороним. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім як везе. Сива шапка. Брови чорні, очі сиві.
3) Сизый. Ходить голуб сивий-волохатий. Вилинула б з-під калини, як сива зозуля. Туманець сивий. Ум. сивенький, сивесенький. Дідусь сивесенький рида. Ой ти, мій милесенький, голубе сивесенький.
Сьогобіцький, -а, -е. = сьогобічний. Хто не був по сей бік Дніпра, жадної тями не має про сьогобіцьку Україну.
