Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прилука

Прилука, -ки, ж. 1) Присоединеніе. К. (Желех). 2) Полянка среди лѣсовъ. Норови і воли пасуть прилуками. Шух. І. 211. мн. прилуки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. Шух. І. 73. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука. Грин. III. 615.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 424.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЛУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЛУКА"
Викривляти, -ля́ю, -єш, сов. в. викривити, -влю, -виш, гл. Искривлять, искривить.
Ви́рнути. Cм. Вирина́ти.
Половіти, -вію, -єш, гл. Желтѣть (о хлѣбахъ). Із-за гори вітер віє, жито половіє. Чуб. V. 169. Округи мене то жито половіє, а купка льону голубо цвіте. МВ. І. 14.
Польщак, -ка, м. Такъ въ Херс. губ. называютъ крестьянина изъ Подольск. или Кіевск. г.
Понабірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и набірати, но во множествѣ. ЗОЮР. І. 291. Вони понабірали за пазуху піску. Рудч. Ск. II. 68.
Порадниця, -ці, ж. Совѣтница. Ой мати, мати — порадниця в хаті. Мет. 260. Сестриці ви, порадниці, порадьте ж ви мене. Мет. 186. Ум. порадничка. Моя матінко, моя й порадничко. Мил. 197.
Продрухання, -ня, с. Отрезвленіе отъ сна.
Розріст, -росту, м. Ростъ, развитіе.
Труп'я, -п'я, с. соб. Трупы. Там повно трупів, такого труп'я. Драг. 308.
Шмигувати, -гую, -єш и шмиґувати, -ґую, -єш, гл. Выравнивать камень въ мельницѣ. Ананьев. у., Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИЛУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.