Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Винайти, -ся. Cм. винаходити, -ся.
Ганебно нар. Позорно, постыдно.
Затісни́ти Cм. затісняти.
Їдьма нар. = їдом. За панщини пани їдьма їли людей. Невістка їдьма їсть бабу й діда.
Наза́влеги нар. = в-обляги.
Позбирати, -ра́ю, -єш, гл. = позбірати.
Поратися, -раюся, -єшся, гл.
1) Заниматься по хозяйству, стряпать; возиться. Приходить ото Охрім до Грицька у двір, а той саме у дворі порається. Деякі (молодиці) порались біля печі і кабиць, а другі шили козакам сорочки. Василь порається з деревом.
2) Одѣваться.
Прозорчастий, -а, -е. = прозорий. Прозорчаста вода.
Чайня, -ні, ж. Чайная.
