Банність, -ности, ж. Печаль, грусть; тоска. Доки ми ся тай любили — втіхи та радости, а як ми ся залишили — жалю та банности.
Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Віддання, -ня, с.
1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання:
2) Выходъ замужъ. дівчина на відданні. Дѣвушка невѣста, взрослая дѣвушка. У мене ж дочка на відданні
3) Народный праздникъ 15 января. Ум. відданнячко. Маю сестру на відданнячку.
Гарап, -па, м. = арап.
Горю́ха, -хи, ж. Горемычная. Чаще всего употребляется въ выраженіи: му́ха-горю́ха. А муха-горюха діжу місить.
Ділі́ння, -ня, с. Дѣленіе, раздѣленіе.
Змерзлюх, -ха, м. Мерзлякъ, зябкій человѣкъ.
Стугон, -ну, м. Глухой гулъ, глухой стукъ. Чую, десь коло хати стугон, наче що довбало глину.
Ушкал, -ла, м. Рѣчной разбойникъ. То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали.
Хам, -ма, м.
1) Хамъ, сынъ Ноя.
2) Хамъ, мужикъ, халуй. Не дай, Боже, з хама пана. А в млинарки дві дочки: одна вийшла за пана, друга вишила за хама.
