Відкочувати 2, -чую, -єш, гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи.
Голосочок, -чка, м. Ум. отъ голос.
Задвигті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. Задрожать. Як ступив... на ті підмости, то вони аж задвигтіли й загули.
Кошлати, -лаю, -єш, гл. Взъерошивать (волосы, шерсть).
Муля́рство, -ва, с. Ремесло каменщика.
Повелівати Cм. повеліти.
Поїзжати, -жаю, -єш, гл. Ѣздить, разъѣзжать. Дев'ятеро коней водить, на десятім поїзжає. Наш папочок молоденький на конику поїзжає, до двору женчиків займає.
Понехтувати, -тую, -єш, гл.
1) Пренебречь.
2) Испортить, попортить; причинить вредъ. Як нап'ється, то сорочки рве, горшки б'є, сказано, що на очі натрапиться, усе понехтує. От падлючні діти — понехтували хлоп'я: як побили.
Прутикувати, -ку́ю, -єш, гл. Шить прутик.
Шестикрилка, -ки, ж. Имѣющая шесть крыльевъ. Вона — дванадцятикрилка, а я тільки шестикрилка; вона всім нам (відьмам) голова.
