Вак, -ку, м. Въ игрѣ въ вак і копець — цѣль, въ которую попадаютъ палками играющіе.
Еч! меж. = ач. Еч, який гарний! Сам геть, а мені не дає.
Жарли́вість, -вости, ж. Жгучесть?
Зіно́вать, -ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. С. austriacus.
Кінець, -нця́, м. 1) Конецъ, окончаніе, заключеніе. Кінець — ділу вінець. Царству його не буде кінця. на при кінці. Въ концѣ, напослѣдокъ. На при кінці всього й каже... до кінця. До конца, до окончанія. До кінця там досидів. кінець віку. а) Окончаніе жизни. Оце вже кінець мого віку. б) Конецъ міра. Мабуть кінець віку оце приближився: хоч рідного брата тепер стережися. дійти кінця́. Окончить. а вже ж я тобі доїду кінця! Ужъ я тебя доканаю! 2) Конецъ (предмета). Попустила низько кінці стрічок. Устромив кілок гострим кінцем у землю. Кінцем ножа копирсає. кінці в край. Нѣтъ выхода, безвыходное положеніе. Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, — нічого їсти. Пішов та й украв. 3) Кожаная часть кнута. На пугу ремінний конецъ. 4) Край, предѣлъ. Позбірав вибраних од кінця землі до кінця неба. Употребляется какъ нарѣчіе съ родительнымъ падежемъ: кінець стола, кінець села. На концѣ стола, села. Сидить батько кінець стола. Тоже значитъ и кінці стола. Сидить собі, сердека, у великій хаті, на лаві, кінці стола. 5) Окончаніе книги. Кінець Чорній Раді. Ум. кінчик, кінчичок. Бачив купку зірочок, або ріжок місяцевий, кінчичок.
Мір, мо́ру, м. Моръ, смертность. Батько й мати повмірали від якогось мору. Торік був у Київі великий мір на людей. Чом воно на панів та на попів мору нема?
Повиточок, -чка, м.
1) Свивальникъ и пеленки, въ которые завернутъ ребенокъ. А жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку.
2) Сорочка (въ которой родится иногда животное). Теля в повиточку.
Промережати, -жу, -жиш, гл. Дѣлать извѣстное время мере́жки. Переносно: писать Уже два годи промережав і третій в добрий час почну.
Садіння, -ня, с. Сажаніе, посадка (растеній). Сю весну посадив півсотні яблунь; та як би після того садіння та часто дощі, а то воно й сохне.
Хваринник, -ка, м. Барышникъ, торгующій лошадьми.
