Домо́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. домости́тися, -щу́ся, -стишся, гл. Домащиваться, домоститься.
Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю.
Кусень, -сня, м.
1) Кусокъ. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки.
2) Сильно выстриженное мѣсто. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні.
Падалець, -льця, м. = веретільник, Anguis fragilis.
Повихожуватися, -жуємося, -єтеся, гл.
1) Откормиться (о многихъ). Годують свині: такі то славні повихожувались.
2) Оправиться отъ болѣзни, выздоровѣть (о животныхъ). І в нас одна овечка пропала з ції хвороби, а ті, Бог дав, повихожувались.
Судній, -я, -є., судний, -а, -е. 1) Судебный, къ суду относящійся, судный. Чи сходилась де у сельці між миром судня рада — діди, замісь, щоб укладати громаді суд, росказували, звідки почалось козацтво.
2) — день. а) День страшнато суда. Одрадніще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. б) Праздникъ у евреевъ. Тоді був у жидів судний день.
3) — де́шка. Та доска, подъ которую человѣкъ ложится до дня страшнаго суда, т. е. — гробовая доска; поэтому, до судньої дошки — до смерти. Пам'ятатимеш до нових віників і до судної дошки, покуль пороху на очі насиплють.
Ткнути, ткну, ткнеш, гл.
1) Сдѣлать уколъ чѣмъ нибудь острымъ.
2) Тронуть. Вже свяченого не ткне удруге.
Туженька, -ки, ж. Ум. отъ туга.
Ховати, -ваю, -єш, гл.
1) Прятать. Де тії гроші, що ти служив? де ти їх ховав? Що-дня він мед тягав та в берлозі ховав.
2) Беречь, хранить. А ви Україну ховайте. ховай боже! Сохрани Богъ.
3) Хоронить, погребать. Хведора Безрідного ховали, в семип'ядні пищалі гремали, у суремки жалібно вигравали. Ховав піп, ховав дяк і паламарище.
4) Выкармливать, воспитывать.
Шапошки, -шок, ж. мн. = шапошник 2.
