Вандрівник, -ка, м. = мандрівець. Вандрівник, — завандрував в половник (насмѣшка надъ пойманнымъ воромъ).
Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Глейок, -йку, м.
1) Ум. отъ глей.
2) Смѣсь охристой глины съ пескомъ (красящее вещество).
Кобилянка, -ки, ж.
1) = кобилярка.
2) = кобилинець.
Ло́цманський, -а, -е. Лоцманскій. Лоцманський отаман дуже любив Карпа.
Мо́лодо нар. Въ молодости. Не кайся рано встати, а молодо учитись.
Поворочувати, -чую, -єш, гл. = повертати.
Продовбати Cм. продовбувати.
Сучитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Навязываться, налазить. Так і сучеться до його, а він усе мовчить. Чого воно, оця невіра, сучеться?
Туром нар. Сильно гоня. Та зараз туром, туром корову.
