Бекеша, -ші, ж. Родъ верхней одежды: крытая сукномъ овчинная шуба съ таліей. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу. Ходив.... у плисових чорних штанях і в голубій бекеші. Ум. бекешка, бекешечка.
Зави́дно нар. Завидно. Завидно, що в шось видно.
Зага́та, -ти, ж. 1) Насыпь изъ навоза у канавы, служащая вмѣсто забора. 2) Стѣнка хлѣва, состоящая изъ двухъ параллельныхъ плетней на четверть или полъ аршина другъ отъ друга, промежутокъ между которыми набить соломой. 3) Вѣтви терновника или другого колючаго дерева, положенныя сверхъ плетня, чтобы препятствовать перелѣзать черезъ него. О 1861. VIII. 93.
Зду́жати, -жаю, -єш, гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, пі подужа. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді.
Зе́ркало, -ла, с. = дзеркало. То йому так потрібно, як сліпому зеркало.
Картатий, -а, -е. Клѣтчатый. Картату плахту червоною окравкою підперезала. А де твої, дочко, картатиї плахти?
Перегорок, -рка, м. Пригорокъ. Синів ліс по горах та перегірках.
Перекрій, -ро́ю, м. 1) Разрѣзъ. 2) Луна во второй четверти. Да місяцю-перекрою, зайди за комору. Вечір вже стелився, на небі ясний перекрій.
Спрятанник, -ка, м. Человѣкъ, гонящій закупленный скотъ въ указанное мѣсто.
Уцілок нар. Цѣликомъ. Сього осокора росколювати не годиться, — його як би вцілок куди взяти.
