Бунчати, -чу, -чиш, гл. = брунчати.
Відкуп, -пу, м.
1) Откупъ. Не раз із селами й церкви ім на одкуп оддавали.
2) Выкупъ.
Глипати, -паю, -єш, гл. = лупати. За обід посядемо, — так і глипа на всіх, як хто ложку до рота несе.
Киринниця, -ці, ж.
1) Пачкунья, маральщица.
2) Помойная лохань. У гуцуловъ употребляется какъ ругательное слово относительно женщинъ.
Набаляндра́ситися, -шуся, -сишся, гл. Наговориться вдоволь о пустякахъ.
Наставати, -стаю́, -єш, сов. в. настати, -стану, -неш, гл. Наставать, настать, наступать, наступить. Треба зачинати шаткувать на сьомім дні, як молодик настане. Що далі на світі, більш біда наставає. Поляжемо, — по нас настануть люде, що прах німий наш воскресять ділами.
Скіпа, -пи, ж. Щепка. Висох як скіпа. Ум. скіпка, скіпочка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Скіпочку засвітила.
Сколінкуватіти, -тію, -єш, гл. = сколіничитися.
Усихати, -хаю, -єш, сов. в. усох(ну)ти, -хну, -неш, гл. 1) Засыхать, засохнуть. Не принялись три ясени, тополя всихала. Верба усохла, похилилась. 2) Усыхать, усохнуть, отсыхать, отсохнуть. Бодай тобі, вражий сину, права рука всохла.
Чуботрус, -са, м. Трепка за волосы. От бидло бісове! Я йому оце доброго чуботруса дав, — нехай здоров зносе, не раз бо казав йому: ей, шануйсь мені, корись та у правді кохайсь.