Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повиривати

Повиривати, -ва́ю, -єш, гл. Вырвать (во множествѣ). Чисто подер тіло, з м'ясом повиривав. Рудч. Ск. І. 173. Усю лободу вже повиривала. Черниг. у. Пси його так кусають, що аж з боків йому шкуру повиривали. Чуб. II. 411.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 216.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИРИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИРИВАТИ"
Байорисько, -ка, с. ув. отъ байоро.
Дупляк, -ка́, м. Дуплистое дерево. Вх. Уг. 237.
Звірокру́г, -гу, м. Зодіакъ. Желех.
Каптанник, -ка, м. Шьющій кафтаны.
Набре́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Нажраться.
Супостатський, -а, -е. Супостатскій, вражій. К. ПС. 72.
Тенькання, -ня, с. = теленькання.
Терплячкий, -а́, -е́ Терпѣливый. НВолын.
Ужеребитися, -блюся, -бишся, гл. Ожеребиться. Шух. І. 211.
Холзкий, -а, -е. = ховзкий. У Марисі холзкий двір. Гол. II. 657.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВИРИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.