Баламут, -та, м. 1) Возмутитель, нарушитель душевнаго покоя, обольститель. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш: як поїдеш, то й забудеш. 2) Знахарь. 3) Рыба: макрель, Scombres scombrus.
Брунь! меж. = бринь. Зачепив бруньку за пакілець та брунь, брунь, смика її.
Висякати, -каю, -єш, гл. Высморкать. Ніс висякав.
Глумувати, -му́ю, -єш, гл. Издѣваться. Голови на шаблі здіймали, довго глумували. Вона з мене глумує, сміється.
Дара́ба, -би, ж. Плоть изъ сплавного лѣсу. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає.
Заки́слити Cм. закислювати.
Лущ, -ща, м. пт. Fringilla coccothraustes.
Супротивитися, -влюся, -вишся, гл. Сердиться, враждовать. Зять на мене та й не дивиться, зять на мене супротивиться.
Фациґати, -гаю, -єш, гл. = хвицати. Кінь фациґає.
Чверщок, -шка, м. = цвіркун.
