Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. І стали веслами гребти. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Курка що гребе, то все на себе. Кінь гребе копитом.
Гуркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Дѣтск. пѣсня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче.
Ґре́чно нар. Учтиво, любезно; мило.
Дові́ршування, -ня, с. Выведете верха (стога, крыши и пр.).
Заса́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. засапатися, -паюся, -єшся, гл. Запихиваться, запыхаться. Втомивсь, засапавсь, спотикався. — Чого ж ти так засапалась? — Я мовчу: не здишусь.
Кусман, -на, м. Кусище.
Навереща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Накричать, наговорить рѣзкимъ крикливымъ голосомъ. Наверещала повну хату, та все чортзна-що!
Різун, -на, м. Головорѣзъ, разбойникъ.
Теплиця, -ці, ж.
1) Оранжерея. Квітка в теплиці.
2) = теплина.
3) = вирій. Cм. тепличина. Ум. тепличка, тепли́ченька.
Ціпун, -на, м. = ціпуга. Старий ціпуном потягав мене і по спині, і по руках.
