Відлаюватися, -ююся, -єшся, сов. в. відлаятися, -лаюся, -єшся, гл. Отругиваться, отбраниваться, отвѣчать бранью на брань, а въ сов. в. кончить, прекратить брань. Лають, сквернять його московщиною, — він мовчить, не відлаюється,
Гойдарь, -ря, м. и пр. = гайдарь и пр.
Звікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Провести жизнь. Звікував я вік мій довгий, та й не бачив того змалку.
Коминок, -нка, м.
1) Ум. отъ ко́мин 1 и 2.
2) Цилиндръ въ ружьѣ, куда накладывается пистонъ.
Молоті́ння, -ня, с. Молотьба, молоченіе. З твоїм молотінням будемо без насіння.
Наві́й, -во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому колесу, которое называется въ Галиціи также сучка или триб; галицкій триб (въ долішньому навої) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ручки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цуґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горішньому навої) сука. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. яштруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя навита на ве́рхній навій, отъ котораго проходитъ сквозь начиння и бе́рдо (блят) черезъ маґіль (гал.) подъ штаком къ спідньому навою; поворачиваясь по направленію къ ткачу, верхній навій разматываетъ основу, которая, уже въ видѣ полотна, наматывается на спідній навій. Cм. варстат, кросна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — вторыя и третьи — . Ум. навійчик.
Оточити, -ся. Cм. оточати, -ся.
Роскид, -ду, м. Разбрось. сіяти в розкид. Сѣять разбросомъ, въ разбрось.
Флінькати, -каю, -єш, гл. = хлипати. .
Хоснувати, -ную, -єш, гл. = хіснувати.
