Амби́тний и амбі́тний, -а, -е. Честолюбивый, тщеславный.
Вербо́в'я, -в'я, с. соб. Вербы. Ой ти вербо, вербов'я, похилилося голля.
Глинище, -ща, с. Мѣсто, яма, откуда беруть глину, глинница.
Заплі́шувати 1, -шую, -єш, сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Заплішив ніжку в ослоні. Запліши щабель у драбині, а то хитається. 2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. 3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку.
Земле́пис, -су, м., земле́пись, -сі, ж. Географія.
Паздерник, -ка, м. Октябрь.
Перегостювати, -тюю, -єш, гл. Прогостить извѣстное время.
Почервонілий, -а, -е. Покраснѣвшій. Почервонілими очима дивилась вона на його.
Стійло, -ла, с. = стігло. Знай коза своє стійло. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано?
Чей нар. = ачей. Ой час же нам з застілля, та чей же нам місяць засвітить.
