Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плюнути

Плюнути, -ну, -неш, гл. Плюнуть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛЮНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛЮНУТИ"
Безґрунтий, -а, -е. 1) Не имѣющій усадебной земли. 2) Безземельный.
Варійник, -ка, м. = варінник. Вх. Зн. 5.
Дава́ння, -ня, с. 1) Даваніе. Воно ж і даванню кінець є. Мир. Пов. І. 116. 2) = Данкя́ 2. Давання гірше трутизни. Ном.
Дідови́н, -на, м. Нищій. За дідовином, за його сином тра рано вставати, торби латати. Гол. II. 688.
Леле́чка, -ки, м. Ум. отъ лелека.
Озимніти, -нію, -єш, гл. Охладѣть.
Почепичка, -ки, ж. ? Шовкові почепички, а яворове бердо, — дай же нам, Боженьку, пов'язати Марусю твердо. Гол. IV.
Уселяково нар. Всячески, различно. Бачили ми вже вселяково: нехай ще й так побачимо. Ном. № 4939.
Фірманський, -а, -е. Кучерской. Желех.
Ціцвірь, -ря, м. = тетервак. Вх. Зн. 24.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЛЮНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.