Біличка, -ки, ж.
1) Ум. отъ білиця.
2) Имя бѣлой собаки.
Досто́ту нар. Точь въ точь. Вона дивилась на жовте й підсиняне батьківське лице.... і злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде її чоловік.
Зайде́й, -де́я, м. = зайда і.
Зросливий, -а, -е. Дающій ростъ. Та принеси три квіточки: ой первую зросливую, а другую сонливую.
Ласько, -ка, м. = ласун.
Му́до, -да, с. Ядро (у мужчины, самца).
Напа́док, -дку, м. Напасть. І заступайте од вражди, од бід, напраслини, нападку.
Підвіршувати, -шую, -єш, гл. Класть верхъ на стогѣ.
Поковтувати, -тую, -єш, гл. сов. в. поковтати, -таю, -єш. Постукивать, ударять, постучать. Їде турок з весіленьком, приїжжає в подвіренько, поковтує в гранаточку: вийди, вийди, Романоньку. Поковтала пальцем у браму.
Снувавник, -ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходять нитки основы — употребл. при снованіи основы.
