Ворушити, -шу, -шиш, гл.
1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти.
2) Трогать. Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого.
Жа́сний, -а, -е. Страшный.
Непокладний, -а́, -е Громоздкій.
Обозний, -ного, м. Въ старомъ козацкомъ войскѣ: высшій военный чиновникъ, завѣдывающій обозомъ и артиллеріей, начальникъ штаба. Забрали гетьмана Остряницю, обозного Сурлика.
Питльований, -а, -е. Крупичатый. Закусує питльованим калачем. Давай йому... коржів з питльованого борошна.
Розчухувати, -хую, -єш, сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл.
1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку.
2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк.
Роскішний, -а, -е. Роскошный, изобильный, богатый. Роскішна сторона лежала пожарищем.
Споганити, -ся. Cм. споганювати, -ся.
Стройний, -а, -е. = стрійний. Грицько з Марухою, стройною чорнюхою та шукав собі місця.
Терпкість, -кости, ж. Терпкость.
