плюскота

Плюскота, -ти, ж. Плескъ. Вода... без розливу і без плюскоти вже точиться ледві, ще видная, та вже не чутна. МВ. (О. 1862. III. 98).

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 198.

Випадкові слова

Угонобляти, -ляю, -єш, сов. в. угоноби́ти, -блю, -биш, гл. 1) Удовлетворять, удовлетворить, удовольствовать, доставлять, доставить удовольствіе. Помстою свій жаль угоноблю. К. ПС. 15. Угонобляють свій ледачий смак. К. ХП. 84. (Нас) сріблом-злотом угонобляли. К. ЦН. 222. Молитвами Пречисту та святих угонобляли. К. МБ. II. 125. 2) Устраивать, устроить, сдѣлать какъ слѣдуетъ. Всюди гарний був порядок, все було до діла: Харитина вгонобити знала і хотіла. Мкр. Н. 23. Тут Мася все, що треба вам, не лінувалась, вгонобила. Мкр. Г. 66. Молодий гончар робив, мисці денця не вгонобив. Макс.

повністю...

Покаменувати, -ную, -єш, гл. Побить камнями. Народ покаменує нас. Єв. Л. XX. 6.

повністю...

Письменницький, -а, -е. Писательскій. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. К. Дз. 207.

повністю...