Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

біленце

Біленце, -ця, с. Холстъ, полотно. Галиц. Ох я там на річці біленце білила, ох там же я, мати, віночок згубила. Гол. І.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛЕНЦЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛЕНЦЕ"
Гданськ, -ка, м. Данцигъ (городъ).
Конов, -ва, м. Кружка. На морозі стояти, конов меду держати. Гол. Cм. кінва.
Нави́діти II, -джу, -диш, гл. Насмотрѣть, усмотрѣть. А в печі пироги кипіли, а його очі навиділи. Чуб. III. 425.
Накури́ти Cм. накурювати.
Охвицини, -цин, м. мн. Флигель.
Панахати, -хаю, -єш, гл. Разрывать, разсѣкать. Черном.
Пиняво нар. Медленно. Робота йде пиняво. Вх. Зн. 48.
Потруїти, -трую, -їш, гл. Отравить (многихъ).
Почимхати, -хаю, -єш, гл. Скоро побѣжать. Вх. Зн. 43. Так почімхав, аж сі за ним закурило. Гн. II. 42.
Прицмокнути Cм. прицмокувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛЕНЦЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.