Відтовкувати, -кую, -єш, сов. в. відтовки, -вчу, -чеш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толченіемъ. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята.
Досвіткува́ння, -ня, с. Пребываніе на досвітках.
Илкий, -а́, -е́ 1) О маслѣ: прогорьклый. Не покуштувала масла, як купувала, а воно илке.
2) О щелокѣ: ѣдкій.
Кицка, -ки, ж. Кусокъ дерна; комъ земли, глыба, вывороченная плугомъ.
Ля́да II, -ди, об. = ледарь. Був би ляда, був би ляда, та й нікуди більше: не хоче робити, аж ніяк не хоче!
Пересклити, -склю́, -лиш, гл. Вставить новыя стекла.
Підтіпанка, -ки, ж.
1) Неряха, женщина съ испачканнымъ въ грязь подоломъ.
2) Потаскуха. Де ся підтіпанка вмішалась, там верб'я золоте росло.
Поприпалювати, -люю, -єш, гл. Прижечь (во множествѣ).
Примовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. примовити, -влю, -виш, гл. 1) = приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. 2) = примовлятися, примовитися. Тут і я примовила. Люде говорять, — кожне примовляло. 3) Говорить, сказать знахарскій заговоръ. Баба пристріти змовляє і до матки примовляє.
Чистовід, -воду, м. Мѣсто, гдѣ чистая вода, незагрязненная, непоросшая водорослями. Тут краще купаться: тут чистовід, а на брідку погано.
