Зале́глість, -лости, ж. Недоплата, недоборъ, недоимка.
Засо́хти. Cм. засихати.
Кордон, -ну, м. Граница, кордонъ. Від цісарського (астріяцького) кордону їдуть підзамчем.... а далі мостом. Ой звідкіль ти? — З-за кордону.
Лю́тно нар. Морозно съ холоднымъ вѣтромъ. Лютно на дворі.
Підхарчувати, -чую, -єш, гл. Подкормить.
Подаватися, -даюся, -є́шся, сов. в. податися, -дамся, -дасися, гл. 1) Подаваться, податься, наклоняться, наклониться. Зелененька ялиночка на яр подалася. 2) Раздаваться, раздаться, расширяться, расшириться. Широкая да улиця да ще й подалася. 3) Отступать, отступить, подвигаться, подвинуться. Перед мечем назад не подається. 4) — кому. Уступать, уступить, податься. Грицько перший, раз подався кацапові, а другий раз не подався. 5) Ослабѣть, похудѣть. Його жінка дуже подалась, змізерніла, зблідла. 6) Отправляться, отправиться. Подалась до річки. Подалась на чуже село. Глянув тільки в хату, та й подавсь геть у поле. Осідлали кониченьки, в степи подалися. 7) — на поталу. Cм. потала.
Помірок I, -рку, м. = і. Помір. Як коли, до воно (небо) розчиняється, тілько на яку небудь оказію: на войну, або на помірок, або на голод.
Припускати, -ка́ю, -єш, сов. в. припустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Припустила теля до корови. 2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу. 3) Припускать, припустить, побѣжать быстро. Як припустив коня вороного, — міст мені вломився. Як припустив бігти, — утік. Дощ припустив. Пошелъ сильный дождь. Наче був переставав дощ, а тепер ба який припустив.
Теща, -щі, ж. Теща. Жінка для совіщу, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу. Ум. те́щенька, тещечка.
Угоцати, -цаю, -єш, гл. Истоптать и испачкать ногами. Бач, як угощали долівку.